Російський Президент В.Путін заявив, що підготовчі роботи для розміщення компонентів російської ядерної зброї на території Білорусі будуть закінчені до 7-8 липня 2023 року. Після цього, за його словами, Російська Федерація почне переміщення до Білорусі тактичної ядерної зброї. Вибір саме цих дат вірогідно пов’язаний із проведенням саміту НАТО у Вільнюсі 11-12 липня 2023 року. На цьому саміті очікується обговорення війни Росії проти України, а також перспектив вступу України до альянсу.
Своїми рішеннями Росія порушує режим нерозповсюдження ядерної зброї та намагається повторити сценарій «Карибської кризи» 1962 року. Як і в той час, погрози застосування ядерної зброї розглядаються Кремлем як елемент великого торгу із західним блоком щодо розмежування зон впливу та створення нових балансів безпеки.
Історія питання та правові документи.
25 березня 2023 року В.Путін оголосив про наміри розмістити на території Білорусі тактичну ядерну зброю, а також 10 літаків, здатних нести ядерні заряди. Також було оголошено про передачу Білорусі ракетного комплексу «Іскандер», який може бути оснащений ракетами з тактичними ядерними зарядами. Було анонсовано, що з квітня 2023 почнеться підготовка білоруських екіпажів для роботи з цими видами зброї.
25 травня міністр оборони РФ С.Шойгу та його білоруський колега В.Хренін підписали угоду про порядок розміщення нестратегічної ядерної зброї у сховищах на території Білорусі. Під час підписання угоди С.Шойгу заявив, що повний контроль за цією зброєю і рішення про її застосування будуть залишатися за російським керівництвом.
На озброєнні армії Білорусі знаходиться оперативно-тактичний ракетний комплекс «Іскандер-М». Він здатний використовувати балістичні ракети з дальністю до 500 км, в тому числі оснащені ядерною тактичною боєголовкою потужністю до 50 кілотон.
В офіційних заявах Міноборони РФ оголошено про плани переобладнати 10 білоруських літаків Су-25 для можливості нести ядерну зброю. Хоча, за оцінками фахівців, більш реалістичним є застосування для цієї мети Су-24М. І навіть ці літаки зможуть застосовувати ракетну зброю з радіусом враження до 250 км, до прикладу переобладнані керовані ракети Х-58У.
Вірогідно, для зберігання ядерних зарядів проводиться ремонт старого радянського сховища в районі Койданово в Мінській області.
Передача ядерних зарядів іншій країні вступає у протиріччя з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї. Договір прямо забороняє передачу третім країнам ядерних пристроїв чи контролю над ними. Для обходу цього положення російське керівництво робить заяви про те, що лише вони матимуть право віддавати накази стосовно застосування цієї зброї. Проте, білоруський президент О.Лукашенко, зі свого боку, заявляє, що контроль над отриманою ядерною зброєю матиме він, і матиме повноваження по її бойовому застосуванню. 27 лютого 2022 року у Білорусі пройшов референдум по змінах до Конституції, і серед інших змін з тексту Конституції було вилучено норми про без’ядерний статус. Насправді, повний контроль над місцями зберігання, засобами доставки, та всі рішення стосовно застосування залишатиметься виключно за російським керівництвом.
Інші рішення Російської Федерації в напрямку ядерної ескалації.
Оскільки Росія усвідомлює, що досягти перемоги у війні з використанням конвенційної зброї вона не зможе, до на стратегічному рівні посилюється залякування країн Заходу можливістю застосування ядерної зброї.
У щорічному посланні до Федеральних зборів 21 лютого 2023 року В.Путін заявив, що Російська Федерація готова відновити випробування ядерної зброї.
22 лютого 2023 Російська Держдума ухвалила внесений президентом Путіним закон, який припиняє участь Росії в Договорі про стратегічні наступальні озброєння (СНО-3). Після цього між Москвою та Вашингтоном припинився обмін даними про ядерну зброю, її переміщення, контакти в рамках державних інституцій, обмін інспекціями, припинена робота Двосторонньої консультативної комісії.
Засоби масової інформації повідомляли, що Росія може передати Ірану збагачений уран, який отримала від нього ж в рамках “ядерної угоди” в 2015 році. Іранська влада зробила заяви про отримання урану високого ступеню збагачення на своїх заводах, що може насправді бути підтвердженням передачі таких матеріалів з боку Росії.
Висновки та прогноз.
Заяви про розміщення ядерної зброї на території Білорусі є елементом загальної політики Кремля щодо ядерної ескалації та «підвищення ставок». Залякування світу загрозою ядерної війни російське керівництво бачить останнім шансом для досягнення домовленостей із Заходом та «збереження обличчя». Вірогідно, плани Кремля передбачають повторення сценарію «Карибської кризи»: виведення війни на високий рівень ескалації, потім переговори і досягнення компромісу щодо розподілу зон впливу.
Інформація про готовність розмістити ядерні заряди та засоби доставки в Білорусі вже у липні 2023 року є спробою тиску на учасників саміту НАТО у Вільнюсі, який буде проведений 11-12 липня. На саміті одним із головних питань стане співпраця НАТО з Україною та військова допомога Україні у захисті від російської агресії. Вільнюс знаходиться у 40 км від білоруського кордону і у 200 км від Мінська. Існує ризик, що у дні проведення саміту білоруські літаки, обладнані для несення ядерної зброї, будуть здійснювати вильоти в напрямку литовського кордону, для демонстрації загрози для учасників саміту – лідерів країн НАТО. Очевидно, що під час саміту у Вільнюсі будуть діяти підвищені заходи безпеки, в тому числі із залученням систем протиповітряного захисту і бойових літаків НАТО. Будь-яка провокація чи помилка може привести до надмірної ескалації.
Для Російської Федерації розміщення ядерної зброї в Білорусі також може стати способом зняти з себе частину відповідальності за можливу ескалацію. Якщо ядерні провокації будуть здійснені з території Білорусі, то і удари у відповідь будуть нанесені по території цієї країни. Це може стати приводом для втягування підрозділів білоруської армії у пряму агресію проти України чи країн-членів НАТО.
Прямих оперативних переваг розміщення зброї масового враження на території Білорусі не дає. Всі ті самі завдання Росія може виконувати з використання озброєння, розташованого на власній території. Тому кампанія по переміщенню ядерної зброї на територію Білорусі несе перш за все політичні та інформаційні цілі. Більше того, в разі проведення переговорів Росії та західного блоку Російська Федерація може запропонувати вивести розміщену в Білорусі зброю в обмін на зустрічні поступки, повторивши маневр М.Хрущова зразка 1962 року.
