Санкції з боку коаліції країн Заходу, начебто, мали зробити війну економічно невигідною, якщо не для самого Путіна, то для його найближчого оточення, яке «годується» здебільшого від нафти та газу.
Вже сьогодні цифри федерального бюджету та платіжного балансу за січень-лютий 2023 року демонструють, що нафтогазові доходи РФ справді скорочуються: доходи бюджету від нафти та газу за 2 місяці 2023 р. впали на 46% р/р, сальдо поточних операцій скоротилося у 3 р. р/р. За даними Федеральної митної служби, експорт із РФ у грошах у січні 2023 р. знизився на 28% р/р.
Логічно, що в пирозі, який зменшується, мали б зменшуватися шматки всіх учасників, але на практиці відбувається інакше: поки одні страти (в основному середній прошарок) несуть втрати у вигляді скорочення реальних наявних доходів, інші групи осіб отримують свої дивіденди війни.
Вимальовується принаймні два сегменти, де можуть бути зосереджені основні вигоди лояльних до режиму бізнесменів:
- Експорт нафти із РФ
- Імпортозаміщення
Імпортозаміщення
Почнемо з другого, оскільки тут все зрозуміліше і очевидніше: іноземні компанії масово залишали Росію у 2022 році (навіть без жодних санкцій), надаючи можливості російським виробникам збільшити частку ринку, зайняти нові ніші. Інше питання, що ці можливості сильно обмежує приватний попит, який зменшується – реальні наявні доходи населення в Росії знижуються останні 9 років і зараз знаходяться на рівні 2012-2013 років. Випадаючий приватний попит поки що вдається замістити державним, зокрема завдяки війні та високому завантаженню ВПК, багато в чому це пояснює таке скромне зниження ВВП Росії за підсумками 2022 року (всього на 2,1% при очікуваних у березні 2022 -7-10%).
Крім того, що іноземні компанії йшли з РФ, російська влада змусила частину з них продати свої активи за низькою ціною, погрожуючи націоналізацією. Таким чином були продані Макдональдс, Starbucks, Renault, Kinross Gold, Bunge, Reebok, Schneider Electric і багато інших. Нові власники отримали реальні активи у вигляді приміщень, цехів, торгових складів за невеликі гроші. За оцінками російських аналітиків, загальна сума дисконту при продажу іноземцями нерухомості в 2022 р. – I-му кварталі 2023 р. склала 50 млрд рублів, розмір дисконту варіювався в межах 20-30% від ринкової ціни. Це і є та вигода, яку отримали російські бізнесмени.
Зараз готується ще один законопроект щодо «підтримки вітчизняного виробника», так званий законопроект «про російські полиці». Його завдання – обмежити кількість імпортних продуктів у магазинах та, відповідно, збільшити продаж продукції місцевого виробництва. Поки що відкритим залишається питання критеріїв російського виробництва, наприклад, якою може бути частка іноземців у компанії тощо.
Якщо закон буде ухвалено, то цілком імовірна ще одна хвиля виходу іноземців з РФ (цього разу не стільки добровільна, скільки вимушена), з подальшим розпродажем своїх пакетів акцій (часток у бізнесі) знову ж таки з дисконтом.
Експорт нафти із РФ
З грудня 2022 року щодо російської нафти діють санкції у вигляді заборони морських поставок до ЄС та цінової стелі, встановленої ЄС та G7 ($60 за барель – такий price cap, вище якого західні логістичні та страхові компанії не можуть обслуговувати російські судна з нафтою). Аналогічні обмеження введені на російські нафтопродукти з лютого 2023 року (price cap – $100 і $45 за барель для різних видів продукції).
Логіка Західної коаліції – не обмежувати фізичні обсяги поставок російської нафти на світовий ринок (щоб не допустити дефіциту та різкого стрибка цін), а обмежувати її вартість та відповідно доходи РФ.
За даними, що публікує Мінфін РФ, ми бачимо, що бюджетні доходи від продажу нафти і газу дійсно значно скорочуються з грудня 2022 року.
Але тут важливо розуміти, як саме рахуються податкові надходження до бюджету. Податок на видобуток корисних копалин та експортне мито, які формують основну частину нафтових доходів бюджету, до березня 2023 р. (включно) розраховувалися виходячи з вартості нафти марки Urals. Котирування цієї марки надаються ціновими західними агентствами, є розрахунковими і останнім часом не мають нічого спільного із реальною ціною, за якою продається російська нафта.
У січні-лютому 2023 р. середня ціна на нафту марки Urals, яку Мінфін використав для розрахунку податкової бази, склала $49,5 за барель (у січні-лютому 2022 р. було $89 за барель). Для порівняння: у цей же час нафта марки Brent, наприклад, торгувалася вище за $80 за барель, ціна нафтового кошика ОПЕК у середньому склала $82 за барель.
У лютому 2023 року Мінфін змінив порядок розрахунку ціни нафти для оподаткування, і з квітня 2023 року вона визначається на рівні котирувань Brent за вирахуванням дисконту (у квітні дисконт складе $34, у травні – $31, червні – $28, з липня – $25). Але винесемо це поки що за рамки дослідження.
Отже, теза №1 – ми не можемо робити висновки про реальні ціни продажу російської нафти і, відповідно, доходи російських компаній, використовуючи дані Мінфіну РФ.
Для того, щоб оцінити, за що реально продається російська нафта, подивимося на статистику країн-лідерів, до яких були перенаправлені потоки російської нафти з початку повномасштабного вторгнення РФ до України: Китаю та Індії.
Порівняння цін на російську нафту (імпорт Китаю та Індії з РФ) з ціною на нафту марки Brent, дол./барель
Отже, у грудні 2022 року ціна продажу російської нафти до Індії та Китаю була на рівні спотової ціни нафти марки Brent – близько $80 за барель, у січні середня ціна склала $74 за барель, лютневих даних по Індії ще немає, до Китаю у лютому російська нафта продавалася так само в середньому по $74 за барель.
Є також котирування іншого цінового агентства (Global Platts), не того, що використовує Мінфін для розрахунків бази оподаткування, і згідно з ним у лютому 2023 року російська нафта продавалася в портах Індії за ціною трохи більше $60 за барель.
Згідно з розрахунками Інституту міжнародних фінансів Колумбійського та Каліфорнійського університетів, російська нафта коштувала в середньому близько $74 за барель протягом 4 тижнів після введення ембарго. Експорт нафти з портів Тихого океану в ключові напрямки, такі як Китай, був ще вищим, в середньому $82 за барель. Тут варто відзначити, що значна частина російської нафти поставляється у східному напрямку через трубопровід до Китаю і через порт Козьмино офіційно вище за встановлену стелю – по $65-75 за барель (на умовах FOB).
Таким чином, теза №2 – реальні ціни продажу російської нафти в азіатському напрямку варіюються в межах $60-80 за барель (січень – лютий 2023 року).
Висновок, який можна зробити, виходячи із зазначеної інформації: якась частина грошей пройшла повз російський бюджет, а саме різниця між ціною фактичного продажу нафти ($60-80) та індикативною ціною, з якої рахувалися податки ($49,5), помножена на ставки податків, та «осіла в кишенях» нафтових компаній.
Щодо обсягів продажу нафти, то тут поки картина виглядає досить позитивною з погляду російських постачальників. Наприклад, за даними Refinitiv Eikon, обсяги перевалки в Середземномор’ї для постачання в Азію зросли у січні 2023 у 8 разів порівнюючи з груднем 2022 року. Обсяги нафти, на які поширюється європейське ембарго, значною мірою перенаправилися до Китаю та Індії.
Як транспортується російська нафта.
Транспортування російської нафти – це ще одна сіра зона, яка зараз непрозора, ніким не контролюється і, відповідно, відкриває можливості для різних маніпуляцій.
Після того, як провідні західні компанії відмовилися від транспортування та страхування російської нафти (при ціні вище за $60 за бар.), у короткі терміни сформувалася альтернатива – флот із танкерів, які не належать компаніям Західної коаліції і відповідно можуть возити російську нафту. У 2022 році різко виріс ринок уживаних танкерів, перепродажі збільшилися на 55% порівнюючи з 2021 р. У I-му кварталі 2023 р. зафіксовано максимальний з 2013 року обсяг будівництва нових танкерів.
За оцінками учасників ринку, РФ може використати близько 360 танкерів для перевезення своєї нафти, тоді як її реальна потреба для обслуговування експорту у 2023 році становить близько 200 танкерів.
На ринку також була інформація про придбання російськими компаніями понад 100 танкерів для організації «тіньового флоту» для транспортування нафти. Ці компанії зареєстровані не в російськійюрисдикції, а в Гонконгу, Дубаї (ймовірно, й інших офшорних зонах). Наприклад, є оцінки учасників ринку, що з лютого 2022 року в Дубаї відкрилося понад 30 російських торгових компаній, причому деякі з них під новими іменами.
Дані нафтотрейдингові компанії – це так звані компанії прокладки – юридичні особи, які продають нафту з РФ і на які, ймовірно, зареєстровані танкери, що транспортують нафту.
Таким чином, теза №3 – для транспортування значного обсягу нафти з РФ використовується «тіньовий флот», більша частина з якого, з високою ймовірністю, належить компаніям-прокладкам (нафтотрейдерам), зареєстрованим за кордоном. Враховуючи систему прийняття рішень у РФ і контроль нафтодоларів, можна стверджувати, що контролює флот танкерів звичне оточення Путіна.
Теза №4 – непрозора логістика дозволяє нафтотрейдерам обходити цінову стелю та акумулювати прибутки:
- реальні розцінки фрахту в поточних умовах невідомі (і можна все списати на високу вартість перевезення, таким чином обходячи рrice cap і декларуючи ціну продажу нафти менше $60);
- нафта дійсно може йти з РФ з великим дисконтом (відносно до світових котирувань), а вже з офшорів продається за ціною і $65-75 за барель (а можливо, й вище). Це, до речі, дозволяє продовжувати користуватися послугами західних страхових і фінансових компаній для обслуговування нафтових операцій.
Не викликає особливих сумнівів, що російській владі відомі всі схеми заробітку компаній-прокладок, більш того, найімовірніше, що це робиться з потурання режиму, щоб створювати такий собі «оазис», де за межами Росії консолідуються вільні грошові потоки, які можуть бути використані у різних цілях, наприклад:
- для купівлі підсканційних товарів, тих самих мікрочіпів, напівпровідників, авіазапчастин тощо (паралельний імпорт – ще одна точка, де можуть заробляти бізнесмени оточення Путіна).
- для фінансування дефіциту бюджету (якщо виникне така потреба) у вигляді добровільного внеску на кшталт того, що було запропоновано великому бізнесу в лютому 2023 року.
Таким чином, незважаючи на всю складність, в якій опинилася російська економіка після вторгнення РФ в Україну та запровадження санкцій, для окремих російських бізнесменів оточення Путіна відкрилася можливість заробити на війні та пов’язаних із нею наслідках. Це і участь у ланцюжках постачання нафти, і імпорт підсанкційних товарів, і «примусове» імпортозаміщення. З огляду на те, що відбувається це за згодою осіб, які контролюють владу в країні, можна вважати дані преференції платою за лояльність режиму.
Для довідки: за інформацією Bloomberg Billionaires Index, з початку року статки найбагатших людей Росії збільшилися на $13,2 млрд. Найбільше заробив засновник «Лукойлу» Вагіт Алекперов — його статки збільшилися на $3,2 млрд до $18,5 млрд.
