Резонанс, породжений поширенням низки відеороликів, пов’язаних з конфліктом навколо гіпотетичного будівництва ісламської культової споруди в Косино-Ухтомському районі Москви, унаочнив наявність цілої низки давно відомих, проте “заметених під килим” суперечностей на етноконфесійному грунті в Російській Федерації. Поки влада змогла загасити конфлікт, але він обов’язково виникне, як тільки влада почне хоч трошки слабнути, а мусульманські лідери в Москві стануть трохи сильнішими. Зараз влада змогла відносно тихо загасити конфлікт, але явно не може його вирішити. І головна причина, яка унеможливлює вирішення цього конфлікту – ксенофобія владних структур та агресивність «православної більшості», яка не може і не хоче змиритися з тим, що кількість мусульманського населення в Москві, як і в Росії найближчим часом буде зростати.
Наш аналіз потрібно почати з того, що, в російській столиці дійсно критично бракує мечетей. Мусульманська громада “великої Москви”, за різними оцінками, може сягати 2 мільйонів осіб (як громадян РФ, так і мігрантів). Представники мусульманських духовних управлінь оперують цифрами в 3-4 мільйони (що, ймовірно, є перебільшенням). У будь-якому випадки, 4 московські мечеті (з яких лише 2 є відносно місткими) виразно недостатньо для задоволення релігійних потреб віруючих. Що яскраво проявляється під час найбільших релігійних свят (наприклад – Курбан-Байраму), коли ЗМІ рясніють фото з десятками тисяч мусульман, що моляться на вулицях, просто неба, навколо наявних мечетей.
По-друге, питання про будівництво неодноразово піднімалось перед керівництвом Москви, проте позитивного рішення прийнято так і не було. Це особливо негативно сприймалось мусульманами ще й з тієї причини, що відмови відбувались на тлі максимального сприяння храмовому будівництву Російської православної церкви (патріарх Кіріл просував проект “храмів у пішій доступності” для кожного з московських мікрорайонів).
По-третє, однією з причин, яка змушувала московську мерію “заморозити” вирішення проблеми було розуміння настроїв, що панують серед москвичів-не мусульман. Ксенофобія та ісламофобія тісно переплітались з “неприйняттям” такими містянами факту впливовості в місті “кавказьких громад” та погордливою зневагою до заробітчан-мігрантів з республік Середньої Азії.
Історія ж конкретного конфлікту виходить за межі “базових” проблем з будівництвом мечетей в Москві.
Перш за все, треба звернути увагу на те, що ситуація виникла не раптово, медійний шум навколо неї піднімався (та затихав) ще минулого року, При цьому, жодних нових публічних “подразників” у зв’язку з нею не виникало. З іншого – протести проти можливого будівництва мають виразні ознаки “політтехнологічного” втручання. Громадський рух “Сорок сороков”, який виступає в якості одного з організаторів “мітингів-молебней” аж ніяк не є непідконтрольною організацією православних фундаменталістів, а його лідери не ризикнули б на проведення такої акції без гарантій їхнього негласного схвалення їхніми кураторами в російських спецслужбах.
Проте найцікавішим є залучення, в якості “фронтмена” протестів бійця змішаних єдиноборств Максима Дивнича. Це виглядає як цілеспрямована провокація, розрахована на миттєву і різку реакцію з боку кавказьких (в першу чергу – чеченської) діаспор (в цьому виді спорту до 90% спортсменів – вихідці з Північного Кавказу). Дивнича “засипали” майже неприхованими погрозами фізичної розправи, а на його слова відреагував особисто Глава Республіки Чечня Рамзан Кадиров.
Останній “переніс” дискусію в площину обговорення неадекватності ситуації, коли мусульмани воюють “за русскую землю на Донбассе”, натомість змушені терпіти приниження та образи від російських націоналістів у Москві. В соцмережах з’явився ролик, записаний військовослужбовцями-чеченцями, в якому вони вимагали притягнення до відповідальності організаторів протестів проти будівництва мечеті за статтею “розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі”. При цьому були озвучені погрози “самостійно” вирішити це питання, у випадку, якщо даний ультиматум не буде виконано.
Можна припустити, що ті, хто спровокував загострення конфлікту навколо гіпотетичного будівництва мечеті, переслідували якісь обмежені цілі (наприклад － продемонструвати, що Кадиров не є “всесильним” і його впливовості недостатньо, щоб забезпечити мусульман Москви правом на будівництво нових мечетей). Також, не можна виключати переділ кримінальних сфер впливу в Москві.
Однак, у підсумку, всі сторони тимчасово вирішили зам’яти нинішній конфлікт, хоча ця історія показала, що попри війну, суперечності на національному та релігійному ґрунті за останній рік “зменшилися” лише в уяві російських пропагандистів. Після такої публічної дискусії, будь-які можливі рішення, що будуть прийняті, не зможуть одночасно задовільнити мусульманську та немусульманську частину москвичів. Доведеться шукати тимчасові компроміси, до яких жодна зі сторін просто не готова. І, як уже вище зазначалося, головна причина, яка унеможливлює вирішення цього конфлікту – ксенофобія владних структур та агресивність «православної більшості», яка не може і не хоче змиритися з тим, що кількість мусульманського населення в Москві, як і в Росії найближчим часом буде зростати. А ріст мусульманського населення та його зростаюча роль в управлінні державою не можуть не викликати конфліктів, які базуються саме на зверхньому ставленні православної більшості, яка не хоче миритися зі зменшенням свої впливів.
Як результат, можна констатувати, що лінія конфлікту між мусульманською та православною частиною Росії – є на цей момент головною лінією розколу в російському суспільстві. При цьому, всі ті, хто пробують прямолінійно мислити і говорити про цей розкол, не враховують особливість російського мусульманства. Воно не має єдиного центру впливу і дуже атомізоване. Більше того, релігійні авторитети для мусульманина-чечена, не являються авторитетами для мусульманина татарина чи інгуша. А тому, звичайно, вкрай складно уявити собі появу «об’єднаного мусульманського фронту» в Москві найближчим часом. Хоча цей конфлікт буде то тліти то розгоратися регулярно. І він має всі шанси вибухнути в той момент, коли дещо ослабне центр і його репресивна машина.
