Перед приїздом Сі Цзіньпіна до Москви Путін анонсував угоду століття – домовленості про «Силу Сибіру 2 та 3». Проте після самих зустрічей, комюніке говорить, що сторони докладатимуть зусиль для просування роботи з вивчення та затвердження газопроводу. Однак в офіційних джерелах про результати поїздки Сі Цзіньпіна, газопровід не згадується. То все ж – потенційна співпраця РФ та Китаю – це угода століття чи спроба прикрити провал російської енергетичної політики та перетворення на сировинний придаток Піднебесної?
В умовах, коли неочікувано для Росії ЄС не піддався на енергетичний шантаж, зміг пройти зиму та почав скорочувати споживання російського газу, в Кремлі усвідомили, що не мають ринку збуту та побудованих газопроводів до нових споживачів. Китай же розуміє силу своєї позиції як єдиного потенційного великого покупця газу у Росії. Владімір Путін 20 років використовував газопроводи та поставки газу як інструмент шантажу інших країн. Але не розрахував сили і сам опинився у ролі жертви – вперше за історію Кремль отримав віддачу від енергетичної зброї і буде змушений грати роль міноритарного партнера.
Перед приїздом Сі Цзіньпіна до Москви, Путін анонсував підписання «угоди століття» – домовленостей про будівництва нових газопроводів «Сила Сибіру 2 та 3». Сам Путін та російські медіа браво рапортували про рекорди трубопровідного експортуй газу до Китаю у 2022 році – 15,5 млрд кубометрів, що в півтора рази більше, аніж попереднього року, а також двократне зростання обсягів поставок скрапленого газу до Китаю – з 64 до 147 тис т. У 2021 році, Китай імпортував із РФ 13,8 млрд кубометрів: 7,6 газопроводами та 6,2 СПГ.
Точно так само раніше із пафосом оголошувались наміри експортувати у 2030 році 98 млрд кубометрів газу до Китаю трубопроводами та 100 млн т СПГ (еквівалент 135 млрд кубометрів). До слова, 100 млн т – це фактично цільовий показник виробництва СПГ в РФ у 2030, якого нереально буде буде досягнути без іноземних технологічних рішень (в умовах санкцій), і можливо, лише на китайські технології сподіваються у Москві. Але важливіше те, що РФ вже розцінює свій ресурс орієнтований виключно на китайський ринок.
Проте ці перспективи китайського ринку можуть бути надто оптимістичними, до того ж відкладеними в часі, тоді як серйозна втрата європейського ринку вже має місце.
У 2022 році експорт Газпрому впав на 46 %, хоча й вдалося отримати рекордні прибутки за рахунок спекулятивно високих цін, внаслідок енергетичного шантажу розгорнутого Кремлем, який втім вони не виграли. Європа пройшла зиму та до 2027-2030 року планує відмовитись від російських поставок. А отже, навіть планові поставки газу в Китай не замінять тих обсягів, які експортувались до Європи: у 2021 році лише ЄС імпортував 155 млрд кубометрів газу із РФ, не говорячи про усю Європу загалом.
У 2023 році за рахунок скорочення поставок газу до Європи падіння обсягів експорту Газпрому складе 50-65 млрдм3, а доходи можуть впасти вдвічі.
Проте в намірах РФ наростити експорт на схід ключовим чинником будуть потреби в газі в Китаї. Так, Міжнародне енергетичне агентство дуже скептичне стосовно того, чи потрібні будуть Китаю додаткові об’єми російського газу. Зокрема, за прогнозами агентства, зростання попиту на газ у Китаї сповільниться до 2% на рік між 2021 і 2030 роками, порівняно із середнім темпом зростання в 12% на рік з 2010 року, що відображає політичну перевагу відновлюваних джерел енергії та електрифікації, а не використання газу для виробництва електроенергії та тепла. Китайські імпортери активно укладали контракти на нові довгострокові поставки СПГ, і Китай уже має достатньо контрактних поставок для задоволення прогнозованого попиту до 2030-х років.
Китай вже сьогодні має достатньо можливостей для імпорту природного газу, нарощує рекордними темпами і виробництво з відновлюваних енергоресурсів, так і внутрішні видобуток паливних енергоресурсів, а також укладає довгострокові контракти з іншими постачальниками, диверсифікуючи портфель.
Китай все ще глибоко покладається на використання вугілля у виробництві електроенергії, проте активно переходить на використання відновлюваних ресурсів та газу. І самі відновлювана енергетика може спростити цей перехід і знизити залежність і від газу. У 2022 році Китай ввів в експлуатацію 152 ГВт потужностей відновлюваної енергетики, що склало 76% усіх введених в експлуатацію потужностей того року. Загалом частка відновлюваної енергетики вже складає майже половину усіх встановлених потужностей в країні.
У розширенні використання газу Китай не покладається лише на РФ. Так, ведуться переговори про будівництва газопроводу «Центральна Азія – Китай» для поставки 25 млрд кубометрів з Туркменістану через Таджикистан та Киргизстан. Крім цього, Китай уклав довготермінові угоди на імпорт СПГ з Катару та США.
Проте не можна сказати, що Китай не буде зацікавлений в російському газі за наявності альтернативних постачальників – буде, якщо ціна виявиться особливо сприятливою. А в умовах, коли РФ втрачає європейський ринок вимагати низької ціни буде значно простіше.
Будівництво нових газопроводів займає тривалий час. Тим самим Китай опиняється в значно вигіднішому становищі та буде спроможний диктувати Росії майбутнє умови імпорту цього газу. А для Путіна такі заяви лише спроба видати бажане за дійсне, зокрема й те, що Росія не втрачає позиції на енергетичному ринку, після того як провалився газовий шантаж Європи і вона вирішила відмовитися від російських енергоресурсів.
