Візит Сергія Лаврова до Азербайджану мав на меті вирішити дві задачі:
- Посилити тиск на Вірменію з метою схиляння Єревана до домовленостей з Азербайджаном щодо відкриття транспортних коридорів у регіоні;
- «Звірити годинники» з офіційним Баку щодо регіональної ситуації з урахуванням нових обставин: наслідків землетрусу в Туреччині та погіршення відносин між Азербайджаном та Іраном.
Обидві задачі відповідають загальній меті зовнішньої політики РФ на даному етапі – обхід санкцій ЄС та США, розтягування часу в контексті свого протистояння із Заходом, вибудова альтернативної логістики. Для цього Росії необхідно схилити Вірменію до зручних для себе домовленостей з Азербайджаном щодо Нагірного Карабаху та розблокування транспортних коридорів у регіоні. Азербайджан користується послабленням РФ в Україні, щоб вибити для себе більш вигідні домовленості, але поки що не виходить за межі «червоних ліній», і не намагається зламати статус-кво, який був створений Туреччиною та Росією після карабахської війни 2020 року.
Поки що Росії не вдалося досягти якогось прориву на переговорах в Азербайджані.
Загальний аналіз
27-28 лютого міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров здійснив офіційний візит в Азербайджан. Він був присвячений річниці підписання двома сторонами договору про союзницькі взаємини 22 лютого 2022 року. У ході візиту Лавров зустрівся з президентом Ільхамом Алієвим, міністром закордонних справ Джейхуном Байрамовим та виступив на пленарному засіданні російсько-азербайджанської експертної ради.
Під час зустрічі з президентом, Алієв заявив, що сподівається, що 2023 рік «стане роком прориву» у відносинах між Азербайджаном та Вірменією, і що за посередництва РФ вдасться «перегорнути сторінку ворожнечі та принести мир на Південний Кавказ». Зі свого боку, Лавров використав цю можливість для чергової критики на адресу ЄС і США, яких звинуватив у підриві мирних ініціатив на Кавказі.
Візит Лаврова в Баку мав на меті вирішити декілька важливих задач, які нині стоять на порядку денному Кремля.
Перша задача – вивести Вірменію та Азербайджан та домовленості щодо врегулювання ситуації навколо Нагірного Карабаху. Це дасть змогу розблокувати транспортні коридори у регіоні, які необхідні Росії для реалізації «паралельного імпорту» та обходу окремих західних санкцій. Альтернативна логістика – те, що нині намагається вибудувати Москва, вступаючи у ситуативні партнерства з різноманітними не-західними країнами, які тримають формальний нейтралітет і не приєднувалися до санкцій ЄС і США. Азербайджан – один з таких партнерів на Кавказі. Крім того, посередництво при укладенні вірменсько-азербайджанських угод дозволить РФ зберегти свій політичний вплив на обидві держави та військову присутність у районі Карабаху.
Друга задача – відбити спроби ЄС і США перехопити ініціативу на Кавказі. Минулого року Євросоюз направив свою поліцейську місію на азербайджансько-вірменський кордон для моніторингу ситуації там після декількох епізодів прикордонних боїв між сторонами. Розгортання місії викликало негативну реакцію Москви, яка вбачає у цьому спроби Заходу перехопити у них важелі впливу на ситуацію і не дозволити розблокувати коридори так, як їм зручно.
Третя задача – покращення відносин Азербайджану та Ірану для включення останнього у транспортно-логістичні домовленості навколо Карабаху. Зближення РФ та Ірану в останні місяці створює для Кремля можливості розвивати транспортні коридори не лише через Туреччину, але й Іран на південь. Однак для цього необхідне включення Ірану в будь-які регіональні домовленості з Азербайджаном та Вірменією. Утім, офіційний Тегеран виступає союзником Єревана, що погіршує його стосунки з Баку. Більше того, у більш тісна співпраця Азербайджану з Ізраїлем останніми роками створила додаткові тертя у взаєминах з Іраном, особливо після того, як в країні розпочалися масові протести восени минулого року. Умовна «іранська дорога» на південь може стати важливою альтернативою турецькій з урахуванням наслідків землетрусу, а також у разі поразки Ердогана на виборах і приходу до влади більш про-західного президента.
Користуючись послабленням РФ в Україні, Азербайджан, зі свого боку, здійснює тиск на Вірменію та Росію, намагаючись взяти під контроль якомога більше території у районі Нагірного Карабаху та схилити Вірменію до більших поступок у будь-якому мирному договорі. Саме з цією метою вже декілька місяців триває блокада Лачинського коридору з боку «азербайджанських еко-активістів». Щоправда, наразі Азербайджан не має наміру повністю витісняти Росію з регіону або зламати статус-кво, створений після 2020 року. Присутність російських миротворців у Карабаху є для них кращою альтернативою, аніж присутність вірменських військ, адже з Москвою у Баку є можливість домовлятися.
Вірменія не бажає приступати на вимоги Азербайджану та РФ, і намагається опиратися тиску шляхом розвитку відносин з країнами Заходу. Після візиту Лаврова до Баку, прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян здійснив візит до Німеччини, і публічно привітав розгортання місії ЄС на кордоні, яку Єреван сам і запросив.
На даний момент, можна стверджувати, що жодного дипломатичного прориву під час візиту Лаврова до Азербайджану не відбулося. Однак навряд чи цей візит мав стати доленосним. Ставка РФ робиться на організації зустрічі трьох лідерів держав – Вірменії, Азербайджану та Росії – у Москві для підписання угоди про врегулювання ситуації навколо Карабаху.
