Візит Сі Цзіньпіна до Москви завершився фактичною капітуляцією РФ у низці секторів партнерства з Китаєм: торгівля, фінанси, енергетика, інфраструктура, логістика. Більше того, Китай фактично викроїв для себе окреме місце на майбутніх переговорах по Україні. Москва прийняла для себе “мирний план” КНР по Україні, який Пекін пропонує з 24 лютого на противагу США та їхнім союзникам. Для Сі Цзіньпіна цей візит став дипломатичною та політичною перемогою. Крім того, він використав його для подальшого посилення свого іміджу як конструктивного партнера-миротворця на противагу “войовничим та неконструктивним США”.
Візит Сі Цзіньпіна до Росії став першим з 2019 року і першим після переобрання головою КНР минулого місяця. Візит складався з двох частин: неформальної 20 березня, під час якої він зустрівся з В. Путіним тет-а-тет, і формальної 21 березня, під час якої відбувалися усі церемоніальні та протокольні процедури, а також була зустріч з В. Путіним та М. Мішустіним. Судячи з офіційних заяв двох лідерів, а також повідомлень у російських та китайських медіа, візит завершився дипломатичною та політичною перемогою Китаю.
По-перше, Росія погодилася на збільшення частки юаню у двосторонній торгівлі, про рубль навіть не згадувалося. “Юанізація” російської економіки — тренд, який прискорився із початком війни в Україні. В умовах санкцій, Росії необхідна зовнішня фінансова допомога, а Китай користується цим, щоб прив’язати РФ до себе ще тісніше.
По-друге, РФ погодилася на входження Китаю у ключові проекти розвитку Північного шляху в Арктиці. В умовах, коли Росія перебуває під західними санкціями, і не може залучати іноземний капітал у ці проекти, КНР отримує можливість стати єдиним монополістом у цих стратегічних програмах розвитку (якщо вони будуть реалізовані до кінця), а це дає їм можливість контролювати альтернативні транспортні коридори у майбутньому.
По-третє, Росія зобов’язалася надалі збільшувати обсяги постачання газу до Китаю аж до 200 млрд кубометрів до 2030 року, і збільшити експорт СПГ. Фактично, Росія стає головним джерелом енергоносіїв для КНР, і при цьому буде залежною від Китаю як головного покупця в умовах, коли енергетичні зв’язки з Заходом розриваються.
По-четверте, Росія фактично погодилася із тим, що КНР матиме важливий голос на будь-яких мирних переговорах по Україні, і погодилася із ключовими принципами, викладеними у декларації КНР щодо України 24 лютого. Хоча Китай поки що не має чіткого “мирного плану”, а лише декларацію з 12 пунктів, сам факт того, що Кремль “прийняв його за основу” свідчить про те, що Пекін отримав можливість включити свої інтереси у будь-які повоєнні домовленості по Україні, і необов’язково враховуючи російські інтереси. Відтак, Китай стає потенційним учасником переговорів по Україні через ситуативне партнерство з Росією.
На глобальному рівні, китайський лідер використав візит до РФ для просування свого іміджу як країни, яка грає більш конструктивну миротворчу роль і прагне говорити від імені країн Глобального Півдня. Цей образ, який китайці почали формувати 24 лютого після публікації декларації по Україні, вони просувають на противагу США. Іншими словами, для Сі Цзіньпіна цей візит був компонентом його ідеологічної дискурсивної війни зі США, в якій Росія та Путін виступають як інструменти.
