У циклі аналітики «Бенефіціари війни» ми пишемо про ті сектори економіки та страти населення Росії, які стали вигодонабувачами у результаті війни та пов’язаних з нею наслідків (санкцій, мобілізації, трансформацій бюджетної та економічної політики тощо).
Російський аграрний сектор у 2022 році став бенефіціаром війни, оскільки Росія є одним із найбільших постачальників продовольства на глобальний ринок, санкції проти аграріїв не запроваджувалися, а стрибок цін на зернові після випадання України зі світових поставок дозволив російським постачальникам монетизувати цінову кон’юнктуру.
Сільське господарство у 2022 році стало одним із секторів російської економіки, що розвивалися найдинамічніше.
- Випуск с/г продукції в Росії збільшився на 10,2% р/р (у порівнянних цінах [1]) після зниження на 0,4% у 2021 році. Зокрема у рослинництві зростання склало 15,9% (після зниження на 0,7% у 2021 р.), у тваринництві – 2,4% (у 2021 р. динаміка була нульовою).
- Додана вартість у с/г зросла на 6,6% р/р , після зниження на 0,8% у 2021 році. При тому, що ВВП Росії за підсумками 2022 р. скоротився на 2,1%.
- Частка прибуткових господарств АПК склала більше 90% проти 86% у 2021 році.
- Експорт продукції АПК з Росії збільшився на 12% і становив оцінно 40 млрд дол., зокрема експорт зернових – 13 млрд дол. (проти 11 млрд дол. у 2021 р.).
Окремо слід розглянути ситуацію з експортом зернових, на який припадає третина російського аграрного експорту: тут війна зіграла найбільш значущу роль.
Для початку, подивимося на обсяги експорту та частку України та Росії у світових поставках зернових: обидві країни є великими гравцями ринку і, звичайно, військові дії на території України та пов’язані з цим наслідки не могли не вплинути на світовий ринок, а саме на обсяги пропозиції та ціни.
Отже, поки Україна вимушено скорочувала постачання зерна, Росія навіть трохи наростила обсяги експорту за підсумками 2022 року в натуральному вираженні (як видно з таблиці вище та графіка нижче).
Експорт зерна з України та РФ, 2021-2022 (млн т/міс.)
Нагадаємо, що Україна втратила частину врожаю через окупацію територій Росією з подальшим вивезенням запасів зерна з українських складів на територію РФ[3], частину врожаю було знищено через пожежі на полях, великі обсяги зерна були заблоковані у замінованих українських портах (станом на кінець червня 2022 року – до 18,5 млн т зерна).
До війни[4] 70% сільськогосподарської продукції Україна експортувала морем. Лише після підписання стамбульських угод влітку 2022 р. Україна відновила приблизно довоєнні обсяги експорту зерна – 4-5 млн тонн на місяць (вересень-грудень 2022 року).
Водночас, Росія продовжувала постачати зерно в плюс мінус звичних обсягах і за підсумками року експорт зерна в тоннах навіть збільшився на 3,5% до 44,5 млн тонн (оцінки UIF на підставі даних із відкритих джерел).
Але головне не фізичні обсяги, а вартість і, відповідно, експортна виручка російських виробників.
Випадання українського зерна зі світового ринку призвело до скорочення пропозиції та різкого стрибка цін, що видно з графіків нижче.
Для російських аграріїв це стало додатковим бонусом. У грошовому вираженні обсяг експорту російського зерна за підсумками 2022 зріс на 15% до 13 млрд дол. (дані Мінсільгосп РФ).
Обсяги російських поставок, відповідно і вигоди російських аграріїв могли б бути ще більшими, якби не державна політика РФ, а саме мита та квоти на експорт, застосування яких забезпечує ручне регулювання сектора (утримання цін).
За кілька днів до початку повномасштабного вторгнення в Україну в Росії було введено квоти, які обмежили постачання зерна на експорт. Зроблено це було для того, щоб не допустити зростання цін на продовольство всередині країни, зокрема на такий соціально значущий продукт як хліб.
Крім квот є експортні мита, які також негативно впливають на рентабельність аграріїв і роблять експорт при досягненні ціною певного рівня недоцільним. За оцінкою експертів ринку, з моменту запуску мит у аграріїв було вилучено понад 350 млрд руб., а у вигляді дотацій повернуто всього 20 млрд руб. З 1 березня 2023 року експортне мито ще збільшено.
Крім того, були побоювання імпортерів російського зерна щодо вторинних санкцій, складності із фрахтом суден, із затримкою подачі вагонів-зерновозів, зростання тарифів на перевезення.
Три ці фактори – квоти, мита та проблеми з логістикою – стримували обсяги поставок та змушували аграріїв накопичувати зерно у сховищах, а це додаткові витрати на зберігання, додаткові ризики, пов’язані з можливою втратою якості зерна, з нестачею потужностей зберігання та, відповідно, фактор зниження прибутку виробників.
З урахуванням рекордного врожаю і логістичних складностей, що залишаються, запаси зерна в РФ станом на 1.01.2023 склали 35,4 млн т, що на 44% більше ніж роком раніше, і за оцінками російських аналітиків, складуть 26 млн т на кінець липня 2023 року.
Отже, ми бачимо два протилежні за своїм ефектом тренди:
- обсяги та доходи в зерновому сегменті зростають. У 2022 році в Росії був рекордний урожай зерна – 154 млн т. Згідно з офіційними прогнозами російської влади, експорт зерна в січні-червні 2023 року складе 30 млн т, або близько 5 млн тонн на місяць, що вдвічі більше, ніж у січні-червні 2022 року. Додатковим чинником підвищення експортних доходів може стати помірна девальвація рубля (якщо регулятори підуть на цей крок для вирівнювання показників федерального бюджету).
- рентабельність російських аграріїв знижується через квоти, витрати, пов’язані зі зберіганням, експортні мита, високі ціни на витратні матеріали та низькі внутрішні ціни. У відкритих джерелах є оцінки російських аналітиків, згідно з якими маржинальність виробників пшениці може знизитися в 1,6 раза та втричі – порівняно з сезоном 2020/21 року.
Щодо експорту інших видів продукції:
- Постачання масложирової продукції з Росії за підсумками 2022 р. збільшилося на 26% (у вартісному вираженні).
- М’ясної та молочної продукції – на 16% (дані заступника міністра сільського господарства РФ).
- Експорт м’яса птиці зріс на 16% у натуральному вираженні та на 51% у вартісному.
- Експорт рослинних олій підвищився на 2% до 2021 року. Хоча постачання соняшникової олії скоротилося, за соєвою, ріпаковою та лляною олією було зафіксовано зростання на 12-29% р/р(за даними директора Масложирового союзу).
- Експортне мито на пшеницю стимулювало зростання переробки та експорту борошна з Росії. Оцінно постачання борошна зросло у 3,5 рази у натуральному вираженні та майже у 4 рази у вартісному. Водночас перспективи цього напряму залишаються досить невизначеними через прогнозоване скорочення світового ринку борошна (країнам вигідніше виробляти його самостійно).
Найбільшим імпортером російської с/г продукції та продовольчих товарів у 2022 році був Китай: фізичні поставки в КНР зросли на 36% р/р, у вартісному вираженні на 44%. Суттєво зріс експорт до Туреччини, Білорусі, Казахстану, Киргизстану, Вірменії, Азербайджану , Грузії , ОАЕ , СаудівськоїАравії та інших т.зв. «дружніх» країн.
Російський агросектор справді опинився у вигідному становищі, тому що з міркувань гуманності, санкції щодо постачання продовольства на світовий ринок ніхто не вводитиме, щоб не допустити ризику голоду в бідних країнах, за який відповідальність у будь-якому випадку бере на себе розвинений західний світ.
Можна сказати, що без західних санкцій, російська влада вирішила заповнити цю прогалину, встановивши внутрішні санкції у вигляді квот і мит.
При цьому ціни на с/г продукцію та продовольство у світі зростали, що було наслідком тенденцій ще 2021 року – зростання цін на газ, сировину, добрива. І згідно з прогнозами МВФ, залишатимуться відносно високими у горизонті наступних кількох років.
Динаміка світових індексів на зернові та продукти харчування
Цілком імовірно, що світова криза та рецесія, на межі якої світ балансує з 2022 року, змінять попит на продовольство у світі, і ціни підуть униз. Однак поки що картина виглядає досить позитивно (з погляду постачальників агропродукції).
На світовий ринок зерна можуть вплинути нові домовленості в рамках Чорноморської зернової угоди, згідно з якою Україна експортує продукцію через «зелені коридори». Липневі угоди закінчуються 18 березня 2023 року. Однак поки що йде переговорний процес, і давати якісь оцінки передчасно. Не варто скидати з рахунків можливий візит Сі Цзіньпіна до Москви в 20-х числах березня та його вплив на результат угоди.
Слід зазначити, що самі учасники російського агросектору не надто оптимістично оцінюють свої перспективи у 2023 році, і говорять про те, що монетизувати рекордні врожаї не дозволяють низькі внутрішні ціни (нижче за накопичену інфляцію), дії влади щодо застосування експортних квот та мит, проблеми з логістикою. Внутрішнє споживання м’ясної та молочної продукції стримують інфляція і скорочення реальних наявних доходів населення, тобто стиснення платоспроможного попиту.
Додатковими факторами, що стримують зростання російського агросектору, могли б стати:
- Посилення санкцій та обмеження у постачаннях до Росії імпортної сільськогосподарської техніки.
- Санкції щодо імпортованого насіннєвого фонду, генетичного матеріалу для тваринництва, генетичного інкубаційного яйця, ліків для тварин. Для довідки: Росія залежить від ліків для тварин на 70%, генетичного інкубаційного яйця на 15-20%, насіннєвого фонду в середньому на 40-55% за різними культурами, на 98-99% по цукрових буряках, на 80% – по картоплі, на 50-70% по соняшнику, кукурудзі, ячменю та ріпаку.
[1] Індекс дефлятор у с/г склав 7% 2022/2021
[2] Крім зазначених пшениці, кукурудзи та ячменю можуть включати овес, жито, гречку та інше.
[3] За даними NASA, Росія на окупованих територіях України зібрала близько 6 млн тонн зерна плюс понад 500 тис. тонн зерна було вивезено зі сховищ. Усього було вкрадено зерна на суму щонайменше 1 млрд дол.
[4]Тут мається на увазі повномасштабне вторгнення РФ в Україну 24 лютого 2022 року.
