Протягом тижня через негативну реакцію результат зустрічі китайського та російського лідерів був «пом’якшений» до зручної версії: не підкорилися, а переймаємо китайський досвід. Немає секретних домовленостей, але є сильний партнер, отже й Росія ще чогось варта на міжнародній арені.
Після закінчення візиту чинного генерального секретаря ЦК Комуністичної партії Китаю Сі Цзіньпіна до Росії політологи почали пояснювати населенню важливість цієї події. Усі оцінки поділяються на дві групи: це глобальний союз та взаємодія, але конкретніше сказати не можна, це державна таємниця. У перекладі на людську – нічого Сі не пообіцяв і всі досягнення цієї зустрічі зводяться до обіцянок віддавати газ задешево до Китаю в обмін на примарне партнерство («Сі: Китай та Росія – добрі сусіди та надійні партнери, пов’язані горами та річками »).
І друга, значно більша група наративів, зводиться до того, що Росія отримає заступництво Китаю. Тобто повністю васальне становище.
1.Видимість таємної спілки: підписано важливі документи, просто нам про це не говорять
Політолог Максим Жаров : « московський візит голови КНР Сі Цзіньпіна зразка 2023 року напевно увійде в історію як один із найзагадковіших його візитів» .
Єгор Холмогоров: «По суті, повний військово-політичний союз на антиамериканській основі. Про що в Москві домовилися щодо озброєнь видно із західної реакції: збіднений уран, прискорення постачання абрамсів, заяви про петріоти. Очевидних причин для таких ескалюючих заяв у західників немає. Значить, є невидимі ».
Політоглядач Андрій Перла : «Найцікавіше у візиті Сі Цзіньпіня – те, що його наслідки почали відчуватися ще до того, як літак із Китаю приземлився в Москві. Новий світ був сформований у той момент, коли стало достеменно відомо, що цей візит буде. Можна констатувати, що замість однополярного світу, що пішов в історію, з’явилися два – той, що залишається під владою англосаксів, та вільний світ».
Директор Центру досліджень політичних еліт ІМД МДІМВ Євген Мінченко : ” російський лідер запропонував голові КНР Сі Цзіньпіну побудувати антизахідний фронт” .
Лише фронт цей на території Росії та за рахунок Росії.
МІГ Росії: « Слова під час розставання говорять про характер зустрічі Путіна та Сі навіть більше, ніж усі підписані документи». Світова. Трансформація. Миру.
Через відсутність реальних наслідків візиту, наратив «є секретні домовленості Путіна і Сі, про які нам не говорять» трансформувався в «з нами зустрічаються світові лідери, отже, ми не викинуті зі світової політики».
Політолог Юрій Свєтов «Візит Сі Цзіньпіна до Росії та слова про стратегічне партнерство — досить вагомі факти». Джо Байден болісно реагує на зближення Росії та Китаю та каже, що воно нібито перебільшено.
Політолог Андрій Кошкін : «Сьогодні Китай демонструє можливості для побудови стабільних відносин та намагається вирішити конфлікт, який Штати створили довкола України».
План товариша Сі – “припинення постачання зброї в обмін на припинення ракетного обстрілу”. Основна мета – зниження активності ВПК США в обмін на припинення ракетних обстрілів України
У будь-якому випадку Росія навіть не учасник, вона об’єкт, маріонетка Китаю, яку використовують для домовленостей із США
2. Краще бути васалом Китаю, ніж Америки
Друга група наративів була пов’язана із заступництвом Китаю. Усі вказують на силу, економічний та інноваційний потенціал Китаю, але не Росії. Відповідно підписані документи не мають особливого значення. Незалежно від форми заступництва, Росія у такому разі має цілком залежний статус, що й підтвердив сам Путін, адже ключові домовленості, які озвучили, це готовність Москви використовувати китайську національну валюту в розрахунках між Росією та країнами Азії , Африки та Латинської Америки і задовольняти зростаючі потреби КНР в енергоносіях, як за вже укладеними контрактами, так і понад них.
Китаєзнавець, викладач Військового університету Міністерства оборони РФ Максим Казанін : «Китай не створює ні з ким жодних союзів. Єдина військово-політична утворення – з КНДР у разі надання військової допомоги під час нападу. Усі інші для КНР – партнери різного рівня та сфер» .
Політичний оглядач «Царгорода» Андрій Перла “Перша скрипка у Росії, Китай – диригент “.
« Економіка Росії переорієнтується на південь та схід. А Європі не дістанеться нічого з наших ресурсів»
Сучасний симфонічний оркестр має 24 скрипалі
Голова Російсько-азіатської ділової ради Максим Кузнєцов : “РФ не самотня і має підтримку з боку найбільших гравців на світовій арені”.
Публіцист Дмитро Ольшанський : «Є два простих аргументи щодо того, чому Росія у двадцять першому столітті має бути васалом Китаю, а не Америки. По-перше, Китай, на відміну від Америки, претендує на наші ресурси, але не на нашу ідентичність. По-друге, у разі васального зв’язку з Китаєм і ворожих відносин з Америкою – Росія ризикує залишитися без банківських карток віза, підписок на нетфлікс, якихось гаджетів, деталей, корисних дрібниць. У разі васального зв’язку з Америкою і ворожих відносин з Китаєм – Росія ризикує залишитися без голови.
Васальна залежність від країни з зовсім іншою культурою та рівнем економіки для експерта не проблема
Старший науковий співробітник Центру європейських досліджень ІСЕМВ РАН Володимир Оленченко : «Захід відчуває розчарування тим, що його спроби ізолювати Росію не вдаються, а Китай не підкоряється його підказкам щодо своєї політики. У цій ситуації, політолог вважає, що і Росія, і Китай слідуватимуть самостійній політиці, виходячи зі своїх національних інтересів, а не тому порядку, який їм пропонують США ».
Політолог Томас Грем : «дружні відносини Путіна та Сі Цзіньпіна доводять трансформацію Китаю у глобального посередника» .
Китаю – так, Росії ?
Доктор соціологічних наук, перший проректор КубДУ Темир Хагуров : «Китай і Росія виступають головними опонентами США на світовій арені. У цьому Китай бере на себе роль головного економічного опонента, а Росія – військово-стратегічного. По-друге, очевидним є стратегічний розворот російської політики та геостратегії із Заходу на Схід. Очевидно, що це стосуватиметься і логістичних ланцюжків, і економічних взаємозв’язків, і постачання природних ресурсів, і технологічного імпорту, і багато іншого».
Ігор Гіркін : « З економікою ось простіше – російські ресурси тепер поїдуть до КНР. Що було неминуче. В умовах війни із ЄС. Багато говорять про ресурсну колонію Китаю, але… А коли РФ качала ресурси на Захід, отримавши на подяку війну та санкції за підсумком, це нікого не бентежило? От зовсім? І що із цими ресурсами робити? Жерти? Спалити? Своє кажете робити? А чим і ким? Політика – мистецтво можливого».
Протягом тижня після візиту через негативну реакцію, яку він викликав у різних колах, він був суттєво пом’якшений у «потрібно переймати позитивний досвід Китаю»:
– досвід Китаю – це досвід СРСР просто без помилок в останні роки (до Москви прибула група фахівців з кіберзагроз з Китаю: готується блокування YouTube в Росії).
– Росія, переймаючи досвід КНР, отримає економічне зростання. Китайське диво допоможе Росії .
Де-факто, російська пропаганда визнала РФ васалом Китаю, але спробувала пом’якшити удар, перетворюючи тезу про роль Росії, як сировинного придатку КНР, на наратив про використання китайського досвіду для забезпечення економічного зростання Росії. Намагаючись обійти тему технологічної переваги Китаю і, відповідно, самоприниження Росії, пропагандисти використовують єдиний умовно об’єднавчий фактор – що саме досвід СРСР (точніше НЕПу) допоміг КРН досягти високих економічних показників.
">